Інформація для батьків та педагогів

ШАНОВНІ БАТЬКИ,ЗАКОННІ ПРЕДСТАВНИКИ ДИТИНИ!

З метою забезпечення вчасного зарахування дітей з особливими освітніми потребами до закладів дошкільної та загальної середньої освіти комплексна психолого-педагогічна оцінка розвитку дитини буде здійснюватися фахівцями Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» виконавчого комітету ради Пісківської селищної ОТГ в найкоротші терміни після припинення карантину, забезпечивши першочергово обстеження дітей, які мають розпочати здобуття дошкільної та початкової освіти у 2020/ 2021 н.р. з дотриманням протиепідеміологічних вимог.

Під час проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини усі присутні мають дотримуватися дистанції не менше ніж 1,5 метри. Усі учасники, у тому числі дитина, мають використовувати засоби індивідуального захисту.

Звертаємо Вашу увагу, що ви можете дистанційно подати заявку на проведення комплексної оцінки у АС «ІРЦ» https://ircenter.gov.ua/

Це заощадить Ваш час, та допоможе ефективно та безпечно організувати проведення діагностичного обстеження. За допомогою порталу інклюзивної освіти Ви можете:

• Зареєструватись та входити у систему за допомогою BankID або ЕЦП;

• Подати заявку до інклюзивно-ресурсного центру, не виходячи з дому;

• Отримати запрошення на проходження комплексного оцінювання (адреса, дата, час);

• Зберігати заявку та висновок в електронному вигляді;

• Контролювати проведення занять з дитиною;

Для того, щоб подати заявку до вашого ІРЦ на проходження комплексної оцінки розвитку дитини скористайтесь цією інструкцією:

1. Батькам необхідно перейти на сайт https://ircenter.gov.ua/, знайти необхідний заклад (Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» виконавчого комітету ради Пісківської селищної ОТГ) та натиснути кнопку «Зареєструватися». Якщо ви вже зареєстровані то перейдіть до пункту 3.

2. Заповнюєте необхідні поля: e-mail, прізвище, ім'я, по-батькові (за наявності), тип (батько, мати, представник), паспортні дані (серія, номер, дата видачі, ким виданий), населений пункт, вулиця, будинок, квартира. Обов'язкові поля виділені жирним шрифтом. На вказану Вами електрону пошту прийде логін та пароль для входу на сайт.

3. На сторінці потрібного ІРЦ Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» виконавчого комітету ради Пісківської селищної ОТГ вказуєте Ваш логін, пароль та натискаєте «Увійти».

4. Для створення заявки на прийом до ІРЦ натискаємо «Додати», обираємо ІРЦ, вказавши регіон ( Київська обл ) та потрібний ІРЦ (Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» виконавчого комітету ради Пісківської селищної ОТГ) натискаємо «Далі».

На наступному кроці «Подання заявки» заповнюємо поля: населений пункт, заклад освіти, в якому навчається дитина та мета проведення комплексної оцінки. Далі необхідно заповнити данні про дитину, заповнивши поля: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, свідоцтво про народження (серія, номер, дата видачі), за наявності - паспортні дані (серія, номер, дата видачі, ким виданий). Натискаємо «Зберегти».

5. Перелік заявок Ви можете переглянути на сторінці «Заявки».

6. На сторінці «Календар» з'явиться інформація, щодо дати та часу зустрічі в ІРЦ.

7. Також ви можете отримати консультацію за телефоном -0977092501 директор ІРЦ Шепелюк Алла Сергіївна

Напрями комплексного оцінювання:

Фізичний розвиток дитини.
Мовленнєвий розвиток дитини.
Когнітивна сфера дитини.
Емоційно-вольова сфера дитини.
Навчальна діяльність дитини.

Максимальна тривалість комплексного оцінювання та оформлення висновку -10 робочих днів. Дата комплексного оцінювання призначається в продовж місяця з дня подачі заяви батьками/законого представника дитини.

Комплексне оцінювання проводять, аби:

Визначити особливі освітні потреби дитини.
Розробити відповідно до потенційних можливостей психофізичного розвитку дитини рекомендації:
Програми навчання.
Особливості організації психолого -педагогічної допомоги.

Батьки /один із батьків обов'язково мають брати участь у комплексному оцінювані!!!!

Зауважте!

Батьки/законі представники дитини:

Звертаються до ІРЦ за шість місяців до початку навчального року (це необхідно для того щоб в навчальному закладі який ви обрали ,могли підготувати відповідний освітній простір)
Батьки можуть перед проведенням комплексного оцінювання звернутися до закладу освіти, який вони обрали, для зарахування дитини.

Документи:

Первинний прийом батьків проводить психолог ІРЦ,щоб:

Визначити дату та час проведення комплексного оцінювання.
Перевірити, чи батьки зібрали необхідні документи.

Документи необхідні для комплексного психолого -педагогічного оцінювання розвитку дитини:

Документи що посвідчують особу батьків/законних представників дитини.
Свідоцтво про народження дитини.
Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю(у разі інвалідності)
Форма первинної облікової документації

№ 112 «Історія розвитку дитини»

Довідка від психіатра

(за потреби.)

Письмова заява батьків дитини та/або особиста заява дитини (для дітей віком від 16 до 18 років)щодо проведення комплексної оцінки.
Письмова згода на оброблення персональних даних дитини.
Психолого - педагогічна характеристика дитини,яка:
Містить дані про динаміку та якість засвоєння знань під час навчання.
Підготовлена відповідним педагогічним працівником.
Затверджена керівником закладу освіти.

(для дітей які здобувають загальну середню освіту:зошити з рідної мови,

математики,результати навчальних досягнень,малюнки)

Документи щодо додаткових обстежень дитини.
Попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки.
Висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого - педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

(подаються,якщо дитині з ООП вже надавалася психолого -педагогічна допомога).

Пріоритетним напрямком роботи ІРЦ є всебічна підтримка родин, які виховують особливих дітей, в тому числі з інвалідністю.

Розвиток дитини від 3 до 11 років умовно можна поділити на певні етапи. Це дошкільний, молодший шкільний, середій шкільний вік
Дошкільний вік - етап психічного розвитку від 3 до 6-7 років. Характеризується тим, що провідною діяльністю є гра. Має надзвичайно важливе значення для формування особистості дитини.

Виділяють три періоди: молодший дошкільний вік (3-4 роки), середній (4-5 років) і старший (5-7 років). В рамках ігрової діяльності відбувається засвоєння норм соціальної поведінки. Разом з ігровою діяльністю в цьому віці формуються і інші форми діяльності: конструювання, малювання. Істотним у формуванні особи стає те, що мотиви і бажання дитини починають узгоджуватися один з одним, виділяються більш і менш значущі, за рахунок чого відбувається перехід від імпульсної, ситуативної поведінки до опосередкованої якимсь правилом або зразком.
На третьомуроці життя продовжується вдосконалення діяльності всіх органів і психологічних функцій дитини. Підвищується працездатність нервової системи, збільшується витривалість, подовжується активне неспання до 6-7 годин на добу. Дитина може вже стримувати свої емоції і не плакати, навіть якщо їй боляче. Вона стає більш терплячою і може довше займатися однією справою, не відволікаючись. Тепер дитині важко швидко переключатися з одного виду діяльності на інший, наприклад, відразу припинити гру, щоб піти їсти, або швидко відповісти навіть на добре знайоме запитання. Заспокоїти дитину цього віку переключенням її уваги стає важко. На третьому році життя удосконалюється тонка моторика, що дозволяє дитині самостійно одягатися, роздягатися, вмиватися; малювати олівцем, застібати гудзики, акуратнео їсти і користуватися столовими приладами.
Третій рік в житті дитини називають кризовим (криза трьох років), оскільки він є переломним з трчки зору усвідомлення дитиною себе як особистості. Вона свідомо говорить "я": "Я не хочу, я не буду!" Вона впізнає себе в дзеркалі і на фотографії. Малюк стає іноді упертим. Часто це є причиною того, що його не зрозуміли, образили, принизили. Не можна в цьому віці тьопати дитину, оскільки вона ображається. Тепер дитині потрібно все пояснювати.
Словниковий запас до трьох років досягає 1200-1300 слів.
До кінця третього року життя улюбленими іграми дітей стають рольові ігри. Дитина приймає на себе певну роль, зображаючи з себе маму, тата, виховательку дитячого садка, і в точності повторює позу, жести, міміку, мову.
Дитина четвертого і п'ятого року життя відрізняється хорошим психомоторним розвитком. Вона надзвичайно витривала і може здійснювати досить тривалі прогулянки, під час яких одержує багато нових, цікавих вражень, і таким чином її знання про навколишній світ значно розширюються. Образотворча діяльність дитини цього вікового періоду відрізняється тим, що для неї абсолютно не важливий результат. На перший план виступає сам процес створення малюнка. Дитина четвертого і п'ятого року життя не тільки малює, але і грає. Гра стає все більш складною: вона вже сюжетно-рольова, моделююча і групова. Тепер діти можуть грати самостійно. Вони наперед придумують сюжет, розподіляють ролі, підкоряються певним правилам і жорстко контролюють виконання цих правил.
Таким чином, в грі дитина вчиться спілкуванню з однолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те, що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить при відповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості, наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, етичні установки.
У цьому віковому періоді характерною особливістю мови дитини є використання її для спілкування з однолітками. А спілкування, у свою чергу, розвиває мову. Дитина ставить питання, розповідає казки, міркує, фантазує, переказує, обмінюється враженнями.
Дитина шостого року життя продовжує удосконалюватися через гру, малювання, спілкування з дорослими і однолітками, але поступово, найважливішим видом діяльності стає навчання.
Інтелектуальний розвиток дитини пяти-шести років визначається комплексом пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, уяви. Увага дитини цього вікового періоду характеризується мимовільністю; вона ще не може управляти своєю увагою і часто стає підвладною зовнішнім враженням. Виявляється це в тому, що дитина не може довго зосереджувати увагу на якомусь одному предметі, в частій зміні діяльності.
Складним для дитини є сприйняття часу - орієнтація в часі доби, в оцінці різних проміжків часу (тиждень, місяць, пора року, години, хвилини). Дитині ще важко уявити собі тривалість якої-небудь справи.
У дитини шостого року життя пам'ять як і раніше є мимовільною, яка базується на емоціях, інтересі. Тобто дитина легко запам'ятовує те, що її зацікавило. Але навіть в цьому випадку забуває дуже швидко.
Дитина добре орієнтується в просторі.
Різні ігри, конструювання, ліплення, малювання, читання розвивають у дитини такі розумові операції, як узагальнення, порівняння, абстрагування, встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
Молодший шкільний вік -період життя дитини від 6-7 до 10 років.
Для цього віку характерною провідною діяльністю у дитини є навчальна діяльність, в якій відбувається засвоєння людського досвіду, представленого у формі наукових знань. В рамках навчальної діяльності виникають два основні психологічні новоутворення цього віку - можливість довільної регуляції психічних процесів і побудова внутрішнього плану дій.
Після 6 років дитина стає більш незалежною від батьків. Для неї важлива думка її друзів. Росте почуття відповідальності по відношенню до тих справ і речей, що здаються їй важливими. Дитину починає цікавити математика, будова мотора.
В 6-7річному віці дитина продовжує сильно любити своїх батьків, але старається цього не показувати. Вона набуває почуття власної гідності і хоче, щоб її поважали. Мова стає більш різкішою. Дитина прагне носити такий одяг і зачіску, лише як інші діти.
У8-9 річному віці популярними стають "таємні общини". Діти групуются, видумують розпізнаваліні знаки, призначать місце таємних зустрічей, складабть список правил. Ідея таємності - це потреба довести, що вони можуть самі керувати собою без допомоги дорослих.
В 9-10 річному віці дитині подобається точність і акуратність. Їм побобаються ігри зі строгими правилами і, які потребують вміння. В цьому віці у дітей інколи з'являється бажання навести порядок у своїх речах. Вони захоплюються телебаченням, комп'ютерними іграми. Такі захоплення створюють певні проблеми батькам.
Середній шкільний вік - період від 10 до 12 років, коли діти проходять навчання в 5 - 6 класі сучасної школи.
Діти у віці 10-12 років в основному врівноважені, їм властиве відкрите і довірливе ставлення до дорослих. Вони чекають від вчителів, батьків, інших дорослих допомоги і підтримки. Проте поступово особливу роль в їхньому житті починає відігравати колектив однолітків і стосунки, що складаються в ньому. У цей період дітям властива підвищена активність, прагнення до діяльності, відбувається уточнення меж і сфер інтересів, захоплень. Діти даного віку активно починають цікавитися своїм власним внутрішнім світом і оцінкою самого себе.
У цей період підлітку стає цікавим багато з того, що виходить за рамки його повсякденного життя. Його починають цікавити питання минулого і майбутнього, проблеми війни і миру, життя і смерті, екологічні і соціальні теми, можливості пізнання світу, інопланетяни, відьми і гороскопи. Багато дослідників розглядають цей вік як період "зеніту допитливості", в порівнянні з молодшими і старшими дітьми. Проте ця допитливість вельми поверхнева, різностороння, а також практично повністю не пов'язана з шкільною програмою. Недаремно серед психологів поширений жарт, що підліток знає все і цікавиться всім, що не входить в шкільну програму.
https://www.ussf.kiev.ua/ieinfoletters/

НАВЧАННЯ ВДОМА: ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ

1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО - поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.

2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: "Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному - наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги".

3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні - це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось - два, у когось - два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, "по-хорошому", на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні - це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.

4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: "Я не вчитель".

Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам'ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) - ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя - і це нормально.

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа - це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок - що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини - неважливо, великої чи маленької - і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви - і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки - десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки - у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання - допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім - це.

Також - розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги - розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше - їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати - з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина "вступає в діяльність". Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з'їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона "вмикається" в усе нове. Тобто дуже швидко "входить" в урок - але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу - але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам'ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу - які довше розганяються. Вони "вмикаються" не так швидко - але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з'їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні - потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику - якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити - наприклад, у навчання - ми маємо пам'ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки - тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: "За 10 хвилин сідаємо за уроки". Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили - примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання - виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, "кокон", щоб дитина розуміла: вона туди заходить - і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник - наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика - але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, - є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам'ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам'ятаймо, що ми - не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки - між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками "Гоґвортс" - тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: "Ти з усім впораєшся". Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості - ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам'ятаємо, що дитина перебуває в напрузі - отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод "зеленої ручки" - підкреслювати не недоліки, а успіхи - особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік - це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг - відкидання невикористаних нейронних зв'язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи "гальмувати". У неї потерпає довгострокова пам'ять. Вона, не те що б не хоче - а фізично не може запам'ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

Ще Лєв Толстой казав, що існує "пустеля отроцтва". Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості - зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров'я. Адже їхні потреби у сні більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням - це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, - тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, - це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: "Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?". Наступний крок: "Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще". Щодо навчання можна сказати: "Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам - тебе контролювати чи не треба?".

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням - це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють - він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив - це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: "Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?". Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально - якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина "вчиться сама".

Якщо ми її усе ще контролюємо, - можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра - дитини 16-17 років - уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина - вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп'ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп'ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх - тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Поради логопеда

До уваги батьків, що мають дітей з важкими вадами мовлення.

Проведіть з вашою дитиною самомасаж і підготуйте її до занять з логопедом.

Перед артикуляційною гімнастикою рекомендується проводити самомасаж - один з найдавніших прийомів зняття м'язового напруження, втоми,він сприяє відновленню здоров'я, поліпшенню обміну речовин, кровообігу, а також активізації роботи артикуляційної моторики, нормалізації м'язового тонусу. Масаж м'язів може бути гігієнічним і вібраційним.

Зупинимося на прийомах самомасажу, що діє на органи артикуляції.

Кожна вправа від необхідності повторюється 4-10 разів.

Вправи самомасажу.

Масаж середньої частини обличчя. Кінчиками пальців обох рук погладжувати від середини верхньої губи до вух.

Масаж верхньої і нижньої губи. Натягувати то верхню, то нижню губу за зуби, масажувати кінчиками пальців від середини губи до кутів рота.

Масаж нижньої щелепи. Погладжувати від середини підборіддя спочатку тильними сторонами кистей обох рук до вух, потім долонями від вух назад-до середини підборіддя.

Масаж слизової оболонки порожнини рота і ясен. Губи зімкнуті. Кінчиком язика енергійно натискаючи на ясна , облизувати праворуч - ліворуч і ліворуч - праворуч верхні і нижні ясна із зовнішньої сторони.

Масаж твердого піднебіння. Губи напіввідкриті ,кінчиком язика енергійно провести по твердому піднебінню від передніх верхніх зубів у напрямку до глотки і назад.

Масаж шиї. Погладжувати передню частину шиї то правою, то лівою рукою зверху вниз,захоплюючи підборіддя

Гвинтоподібні рухи кінчиками пальців навколо кінчика носа з переходом на верхню і нижню губу.

Довгостроково вимовляти звук " м " направляючи звучання (у маску ) - у позицію ротового резонатора, постукуючи кінчиками пальців по губах.

Довгостроково вимовляти на видиху звук "у" , одночасно постукуючи кінчиками пальців по губах.

До уваги батьків дітей з дизартрією та міжзубними свистячими звуками.

Самостійна підготовка дітей до логопедичних занять при постановці свистячих звуків.

На прикладі звука -З- спочатку необхідно відпрацювати з дитиною продування плавного повітря через середню лінію язика до зубів.

Поставте долоньку під підборіддя і подуйте на неї-буде відчуття холодного струменю. Далі добавте голос зі звуком -У-.

Тепер це повітря необхідно пропустити через кінчик язика. Покладіть язик на нижню губу таким чином, щоб він закрив її. В цьому положенні знову ставим долоньку під підборіддя і подаємо голосовий струмінь з видихом. На долоні та кінчику язика буде холодний струмінь та звук близький до звуку -В-

Після багаторазового впевненого виконання цього завдання сильно посміхнутись і язичок покласти між зубами так, щоб верхні зуби легко доторкались до нього, але не притискали. Знову подаємо повітряний голосовий струмінь, чуємо звук схожий до звуку -З-

Тепер необхідно відпрацювати легенькі дотики кінчика язика до нижніх зубів. Полоскочіть кінчик язика чимось заокругленим, спитайте чи відчуває дитина де це. Потім порухайте язиком за нижніми зубами, добавте струмінь повітря з голосом. Дитина повинна відчути лоскотання на кінчику язика.

Після впевненого виконання знову на посмішці порухати широким кінчиком язика між губами, опустити язик за нижні зуби не перериваючи голосовий дихальний потік повітря. Це буде початковий звук -З- який легко скоректувати логопеду.

Не забувайте кожного разу нагадувати і показувати дитині місце звука -З- (легкий дотик до нижніх зубів кінчиком язика на повітряному струмені).

Аналогічним шляхом, тільки без голосу показуємо і ставимо звук -С-

Ви підготовите дитину до закріплення цих звуків з логопедом. Часто такої підготовки достатньо для самостійного засвоєння дитиною свистячих звуків.

ДО УВАГИ БАТЬКІВ ДІТЕЙ, ЩО МАЮТЬ НЕЧІТКУ НОСОВУ ВИМОВУ.

Пам'ятайте, що в українській мові всього два носових звуки "м" і "н". Всі інші звуки ротові. Якщо "м" і "н" не носові звуки, то дитина їх легко може вимовити, але зв'язати з іншими звуками у словах їх буде важко. Дитина просто не зможе керувати своїм диханням і "змаже" слово , або "ковтне" якусь букву.

Тому треба переконатися, що " м" звук носовий. Якщо звуку немає, хай дитина скаже "у" і крепко стулить губи і затримає. Це буде звук " м" як подовжене мичання - тоді повітря іде через ніс. Якщо дитина не може довго тримати стулені губи при мичанні значить повітря іде через рот .Тут необхідно притримати губи самій або з допомогою і отримати "мичання" а не просто голосовий звук " м" .

Нагадуйте дитині куди виходить повітря, підставте під ніс щось легеньке що буде рухатися (папірці, ватку і т.д.)

Якщо є окремий подовжений носовий звук "м" повправляйтесь у вимові цього звуку окремо з усіма голосними, а потім з приголосними які дитина вимовляє правильно ( м - а, о - м, м - д, т - м). Чітко вкажіть при цьому дитині окремий видих носовий - ротовий та навпаки.

Аналогічну роботу поставте зі звуком "н" . Щоб перевірити чи цей звук носовий подовжено вимовляємо звук "м " з прикушеним кінчиком язика, не відриваючи доки повітря не вийде носом. Буде звук подібний до "н". Якщо дитина легко це робить, достатньо прижати кінчик язика до піднебіння над верхніми зубами або за нижніми зубами і тримати доки звук не буде чисто носовим. Перевіряти ваткою або папірцями так як при звуку " м" .

Отриманий подовжений носовий звук "н" так само повимовляйте окремо з голосними та приголосними звуками.

Ця робота допоможе вашій дитині мати чітку чисту вимову та " не змазувати" слова і " не ковтати " звуки.

ДО УВАГИ БАТЬКІВ, ДІТИ ЯКИХ ЗАМІНЯЮТЬ

ЗВУК -Л- ЗВУКОМ -В-.

В попередній роботі при постановці звуків -З-, -С- ви навчили дитину подавати повітря по язику до зубів та через кінчик язика. Це необхідно і для звуку -Л-.

При правильному звуку -Л- язик злегка вигнутий як "сідло" коня, а широкий кінчик притискається до внутрішньої поверхні верхніх зубів. По язику йде повітря, кінчик відривається, повітря виходить назовні. Якщо повітря дитина не пускає через язик, воно може піти в ніс, буде носовий звук. Якщо не йде через кінчик, то назовні це повітря виштовхнуть губи або нижні зуби, і вийде звук -В-.

Тому навіть не будучи спеціалістом визначте чому у вашої дитини неправильний звук. Пам'ятайте, на звук -Л- рухається тільки язичок, губи не рухаються, вони злегка розтягненні, нижні губи не допомагають!

Допоможіть вашій дитині відчути повітря через правильно вигнутий язичок. Для цього хай "посигналить" декілька разів звуком - и - и - и . На звук -И- кінчик язика внизу біля нижніх зубів і виходить тепле повітря. Якщо кінчик піднятий, притисніть його шпателем, якщо доторкається до зубів, відсуньте, щоб був чистий звук - И-

Тепер на співучий подовженій - И - ( не зупиняючись ) декілька разів притисніть кінчик язика до середини верхньої губи. Звук -Л- не кажіть! , щоб дитина не замінила своїм звуком, просто притискайте і відкривайте кінчик язика на повітряній - И - буде и- ллл . Поступово притискайте кінчик язика після губи до верхніх зубів та за верхніми зубами у цій же ігровій вправі. Легко посміхайтеся, щоб не рухались губи і зуби. Відразу у дзеркало покажіть що губи не рухаються. Покажіть яка різниця при звуку -В- ( губи рухаються ). Якщо дитина тільки вивчає звуки, покажіть що це різні букви, порівняйте їх.

Ви допоможете дитині відчути правильний звук -Л- і проходження повітря через весь вигнутий язичок. Логопед при потребі відкоректує даний звук та введе його в мову .

ДО УВАГИ БАТЬКІВ, ДІТИ ЯКИХ ЗАМІНЯЮТЬ СВИСТЯЧІ ШИПЛЯЧИМИ.

У попередній роботі вправи допомогли вашій дитині відчути правильну позицію звуків - з- с- . Це легкий дотик кінчика язика в нижні зуби з проходженням повітряного струменя через весь язичок. Якщо дитина гарно відчула звуки - з - с -, давайте порівняємо їх із шиплячими.

Покладіть язичок на верхню губу, закрийте її і злегка притисніть декілька разів. Якщо дитині важко, хай притисне перед дзеркалом чистим пальчиком. Тепер повільно заберіть язичок за верхні зуби і там знову притисніть декілька разів.

Запам'ятайте, який язичок, весь широкий кінчик притиснений, посміхайтесь при цьому, щоб бачити чи притиснені боки язика. Якщо ця вправа виходить, пограємось із язичком.

Подовжено говоримо - с - або - з - і не зупиняючись піднімаємо язичок від нижніх зубів, до верхніх, де ви вправлялись в притисканні. Не переривайте повітряний струмінь звук - з -сам перейде в - ж - , звук - с - стане - ш -.

Якщо язичок не притиснеться за верхніми зубами, вийде нечіткий звук схожий на - ф - . Пам'ятайте, не говорите шиплячи - ш - ж - поки дитина сама не відчує шипіння і зміну звуку.

Логопед відкоректує нечіткі шиплячі, а дитина відчує змінений повітряний струмінь внизу та зверху і зможе порівняти.

Допоможіть дитині зменшіть неправильне закріплення цих звуків у словах.

ДО УВАГИ БАТЬКІВ, ДІТИ ЯКИХ ПОМ'ЯКШУЮТЬ ВИМОВУ ШИПЛЯЧИХ - Щ - Ч -

В попередній роботі наші вправи дали змогу відчути позицію звука - ш - (продування повітря через язичок "ложечкою " за верхніми зубами , притискаючи його )

Якщо дитина відчула цю артикуляційну позицію, переходимо до звука - ч - в порівнянні з - ц - .

Спочатку легко відстукаємо звук - т - в зуби, показавши дитині де язичок , і перейдемо вниз до звука - с - . Кажемо окремо і повільно два звуки - т - с - потім швидше, буде звук - ц - . Аналогічно відстукуючи в передні зуби звук - т - перейде за верхні зуби до - ш - окремо і повільно, т - ш , потім швидко - ч - . Таким чином, граючись з переходом вниз та вверх від звука - т - дитина артикуляційно відчує складність цих звуків ( змичку ) та різницю.

Пам'ятайте, тільки відпрацювавши з дітьми та зрозумівши різницю свистячих та шиплячих ми досягнемо успіху.

Якщо звук - ч - (тш) дитина відчула, можна переходити до звуку - щ -, який має два звуки ш- ч. Спочатку повільно і окремо ш - ч , потім швидше разом -щ-.

Від утворених звуків ц- ч - щ , окремо! відпрацюйте з'єднання всіх голосних та приголосних що вимовляє дитина (а - щ, ч - о, ц- е, ч - к, ц - д, і т.д).

Не спішіть виправляти в словах ! Пам'ятайте, що завжди склади складаються в слова. Якщо звуки нечіткі, значить попередні шиплячі і свистячі теж були нечіткі. Відпрацюйте їх, дайте відчути дитині. Логопед обов'язково відкоректує вашу роботу.

Успіху вам.

Як отримати максимум користі від консультації фахівця. Поради батькам

Отримуючи консультації фахівців (лікарів, медсестер, працівників відділу соціального захисту, логопедів, психологів) не забудьте з'ясувати:
Як точно називається діагноз дитини?
3 якою метою призначено кожен із запропонованих препаратів чи
реабілітаційних курсів? Яка мета лікувальної та корекційноїроботи на даному етапі (поліпшити певні показники, підтримати показники на теперішньому рівні, попередити ускладнення, які саме)?
Які побічні ефекти можливі при отриманні цього лікування чи реабілітації, чи існують альтернативи, які особливості запропонованого курсу?
Які найбільш типові перспективи для дітей із таким діагнозом? Як має родина будувати свої стратегічні плани щодо дитини (чи можливе виникнення подібних проблем у майбутньої наступної дитини, чи при такому діагнозі зазвичай ситуація ускладнюється і слід потурбуватися про постійний догляд у майбутньому (звільнення матері з роботи або надомну працю), чи типовою є у майбутньому недієздатність дитини?).
Які пільги та законодавчі гаранти має родина у випадку, якщо дитину визнано інвалідом, стосовно грошової допомоги для дитини та непрацюючої матері по догляду за дитиною-інвалідом, житла, транспортних витрат, забезпечення транспортом, встановлення телефону, безкоштовних чи пільгових побутових послуг, оздоровлення, позабюджетної матеріальної допомоги з боку місцевих служб соціального захисту?
Як часто зустрічається такий діагноз? Чи часто лікар, що веде дитину, зустрічав такі випадки у своїй практиці? Якщо ні, то чи не може він порекомендувати фахівця, який спеціалізується на дослідженні тієї проблеми, що є ключовою у Вашої дитини?
Чи лікар абсолютно впевнений у призначеному лікуванні, чи не варто отримати консультацію більш вузького спеціаліста?
Які навчальні чи реабілітаційні заклади для дітей із такими діагнозами є у Вашій місцевості?
Які є специфічні рекомендації фахівців щодо догляду за дитиною?
Чи не могли б фахівці дати Вам інформацію про родини, що виховують дитину з таким самим діагнозом або про неурядову організацію батьків?
Якщо при подоланні щоденних труднощів у Вас виникають запитання до фахівців -записуйте їх відразу, складайте список, подібний нашому, - підготовка до зустрічі зі спеціалістом розпочнеться зазделегідь, час консультації буде витрачено раціонально.
https://www.ussf.kiev.ua/ieinfoletters/